Відповідно до підпункту "б” пункту 2 статті 12 Закону України від 30.06.1993 р. № 3341-XII "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (далі - Закон) при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність”. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо — не пізніш як протягом 10 діб.

Як захиститися від такої "негайності”, адже нерідко вимагають надати інформацію буквально за роки роботи ?

По-перше, дуже добре, що ці вимоги щодо надання інформації не поширюються на приватних підприємців.

По-друге, в запитах від УБОЗів зустрічаються вимоги щодо надання статутні та дозвільні документи. Цю інформацію убозівці можуть вільно отримати у державного реєстратора та в органах ліцензування. Або ознайомитися з ними на підприємстві.

По-третє, просять надати відомості щодо сплати обов'язкових платежів. Але це парафія податкових органів, Пенсійного фонду та інших. Якщо ці органи не дають ці відомості, то чому підприємство має їх надавати... Крім того підпункт "б” пункту 2 статті 12 Закону України від 30.06.1993 р. № 3341-XII "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” вимагає надання інформації про угоди, рахунки та операції, а не щодо сплачених з цих угод, операцій податків. Крім того застосування одного поняття "обов'язковий платіж” незрозуміле. Наприклад в преамбулі Закону  "Про систему оподаткування” говориться: "цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників”. Тобто в цьому Законі податки і збори прирівняні до обов’язкових платежів. А у Вашому листі такого немає. Для когось це платіж за договором, квартплата, орендна плата чи аліменти, а не обов’язково податки чи збори.

По-четверте, вимоги щодо надання угод, контракті, договорів з резидентами та нерезидентами України, що стосуються надання послуг підприємством, придбання, реалізації товарно-матеріальних цінностей є цілком законними і їхні копії можна надати. Це саме стосується   трудових угод, контракти з співробітниками-спеціалістами підприємства. Як правило, у більшості підприємств останніх немає, а тому і подавати немає чого.

По-п’яте, перелік об'єктів будівництва де підприємство виступає в якості замовника, інвестора чи ген. підрядника витікає з пункту "по-четверте”, оскільки обумовлюється відповідними угодами, а тому надання такої інформації є зайвим. Крім того, Закон не передбачає, щоб надавач інформації якось її групував, аналізував та складав в окрему папочку, переліки чи таблиці або малював графіки. Просять угоди – отримуйте і групуйте та малюйте.

По-шосте, вимога документів на підставі яких підприємство отримало ліцензію на право здійснення будівельної чи іншої діяльності також є видуманим. Отримання ліцензії не є угодою чи операцією, а є дозволом державного органу. Тому всі ці документи є в органу ліцензування, а підприємство навіть не повинно турбуватися про їхню наявність – у нього є результат цих документів – ліцензія. А збереження копій документів, на підставі яких отримано ліцензію чинним законодавством не передбачено.

Тобто у відносинах з УБОЗом слід просто дотримуватися букви Закону і надавати лише те, що там написано, а не написано у листах їхніх керівників.

Що думають про права та обов’язки УБОЗу державні органи ? На жаль, державні органи дають мало відповідей щодо застосування Закону. Але Держпідприємництво в Листі від 06.03.2002 р. № 2-221/1290 "Про розгляд листа щодо порядку витребовування, одержання і використання інформації і документів від підприємств, установ, організацій при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю” говорить, що цей Закон не містить порядку і процедури (крім строків подання) витребовування і отримання такої інформації. Не містять такого порядку і Закони України від 18.02.92 N 2135-XII "Про оперативно-розшукову діяльність”, від 20.12.90 N 565-XII "Про міліцію”. В цих нормативно-правових актах нема вказівок для посадових осіб правоохоронних органів вказувати мотиви і мету витребування та одержання інформації і документів, мету перевірки, з приводу якої витребовуються ці матеріали, а також іншу інформацію з приводу підстав витребування та одержання такої інформації.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України "Про міліцію” посадові особи мають право одержувати відомості від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності безперешкодно і безплатно, тому вартість ксерокопій, відповідно до цієї норми, не відшкодовується органом внутрішніх справ, який їх витребовує.

В статті 22 Закону передбачені гарантії прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю. Зокрема в частині 3 цієї статті передбачено порядок використання інформації, одержаної спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками (зокрема одержана спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками інформація, не пов’язана з вчиненням злочинів чи інших правопорушень з боку фізичних та юридичних осіб, не може використовуватися на шкоду правам та законним інтересам цих осіб), а в частині 4 передбачено право на оскарження до суду дій співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Крім того, в розділі VII цього Закону передбачений контроль з боку Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та нагляд прокуратури за виконанням законів у сфері боротьби з організованою злочинністю, в тому числі і за порядком витребовування, одержання і використання інформації і документів від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Конституція та дозволяє не свідчити проти себе

Є ще і конституційний аспект застосування цього Закону. Річ у тім, що надаючи інформацію на запит УБОЗу директор фірми може собі нашкодити (нехай він навіть голова організованого злочинного формування), оскільки надана інформація може бути застосована проти нього. В цьому випадку кожний має право на мовчання та ненадання інформації, гарантоване Конституцією – відповідно до частини першої статті 63 особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Тому, якщо керівник підприємства підписував якісь угоди (якщо це новий керівник, то він попередні угоди не підписував), то він може відмовитися від надання інформації щодо них, в тому числі і УБОЗу з посиланням на статтю 63 Конституції України.

На захист від незаконних дій працює і прокуратура. Зокрема Наказ Генеральної прокуратури України від 19.09.2005 р. № 4/2гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю” передбачає здійснення прокурорського нагляду відділам нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя — за додержанням законів у діяльності:

- управлінь по боротьбі з організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- відділів по боротьбі з організованою злочинністю управлінь МВС України на залізницях (за місцем розташування);

- Головних відділів (відділів) по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головних управлінь (управлінь) Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- спеціальних підрозділів у регіонах, підпорядкованих безпосередньо ГУБОЗ МВС України та ГУБКОЗ СБ України (за місцем їх розташування).

За ненадання відповіді міліції нічого не буде

З приводу недієвості запитів МВС (а УБОЗ є їхнім підрозділом) до підприємців нещодавно у журналі "Бізнес” була цікава стаття ("Дубина №13”, №7/2008 р., с. 90). В ній говориться, що 25 січня у Верховній Раді був зареєстрований, а 5 лютого 2008 року переданий на ознайомлення законодавцям законопроект "Про внесення змін в Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за перешкоджання органам внутрішніх справ”. Його автор, народний депутат від НУНС Геннадій Москаль (крім того він є позаштатним радником Міністра внутрішніх справа) пропонує внести до Кодексу статтю 185-13 щодо відповідальності за ненадання/ухилення від надання за письмовим запитом органів МВС інформації, копій документів або для вивчення та копіювання. Пропонують за таке правопорушення штрафувати на 5-15 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а у разі повторного протягом року правопорушення – на 15-100 неоподатковуваних мінімуми.

Звідси цілком правомірний висновок – ненадання інформації УБОЗу нічим штрафним керівнику підприємства не загрожує (у статті щоправда говориться, що таке підприємство вносять до якогось "чорного” переліку).

Далі в цьому журналі (с. 92) йде інтерв’ю самого розробника законопроекту із красномовною назвою "В останній час нам не дають...”. З якої випливає безпомічність міліції в отриманні запитів через відсутність відповідного положення від Кабміну.

Річ у тім, що у з 16 лютого 2005 року введено в дію Закон України від 12.01.2005 р. N 2322-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)”. Відповідно до вимог вказаного Закону України внесено зміни до ряду законодавчих актів, що регламентують діяльність працівників правоохоронних і контролюючих органів у частині проведення перевірок суб’єктів господарювання.

Зокрема, внесено зміни до п. 24 ст. 11 Закону України "Про міліцію”, відповідно до яких запроваджується новий порядок проведення ними перевірок підприємств, установ і організацій: вони мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Але Кабмін такого порядку на затвердив ! Про що говориться і в Листі МВС від 02.02.2006 р. № 5/809 "Про порядок проведення органами внутрішніх справ перевірок підприємств, установ і організацій за фактами порушення законодавства, контроль за додержання якого віднесено до компетенції міліції”. Тому міліція не лише позбавлена отримувати інформацію, але і проводити необхідні перевірки (крім випадків розслідування кримінальних справ, але це дещо інше законодавство). Річ у тім, що отримання інформації за запитами є однією з підстав для проведення перевірки, наприклад, якщо інформація явно неправдива (приклад – подання неправдивої або неподання звітності до податкових органів).

Варто також звернути увагу на суперечність щодо порядку отримання інформації міліцією за Законами України "Про міліцію” та

Зокрема пункт 17 статті 11

одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність”.

А підпункт "б” пункту 2 статті 12 Закону про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю дає право міліціянтам на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність”. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо — не пізніш як протягом 10 діб.

Тобто за Законом про міліцію правоохоронці може отримувати не будь-яку інформацію, а лише у справах про злочини в їхньому провадженні. А Закон про ОРД дає право одержувати будь-яку інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Відверта суперечність, яку можна використовувати на свою користь. Тим більше, що Закон про міліцію для міліції є важливішим, аніж Закон про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. А взагалі такий бардак в міліцейському законодавстві наводить на сумні думки про те, що від такого законодавства страждають в першу чергу законослухняні підприємці та громадяни, які просто не знають, як розібратися в такій плутанині. А міліції це і вигідно, а злочинці міліції так і так інформації не дають... Хтось колись бачив інформаційні листи мафії, наркоторговців чи корупціонерів до МВС ?